Словарь української мови (1924)/струдити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
струдити
Берлін: Українське слово, 1924

Струди́ти, джу́, диш, гл. Утомить работой. Вернула з поля змучена і струджена. Гн. I. 92. Мого миленького не розбудять: миленький бардзо стружений. Чуб. III. 320.