Словарь української мови (1924)/струп
| ◀ струнький | Словарь української мови С струп |
струпіти ▶ |
|
Струп, пу, м. 1) Струпъ. Чує муха де струп, туди й летить. Чуб. I. 268. Стру́пом узя́тись. Покрыться струпьями. 2) Наростъ, бугорокъ на плодѣ. Ум. Струпо́чок. Знайшов таку хорошу (грушу), щоб де струпочок, або що: з одного боку жовта, а з другого рум'яна як жива. Св. Л. 205.