Словарь української мови (1924)/струс

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
струс
Берлін: Українське слово, 1924

Стру́с, су, м. 1) Суета, смятеніе. Піднявся струс, біганина.... З одного місця переходили люде на друге, шукаючи волі. Мир. ХРВ. 85. Струс такий счинився, що й Боже. Лебед. у. 2) Отрясываніе плодовъ съ деревьевъ, а также и самые отрясываемые плоды. Такі садки, що за струс по сто карбованців беруть. Канев. у.