Словарь української мови (1924)/стрівка

by Борис Грінченко

◀ стріватися

Словарь української мови Борис Грінченко С стрівка

стрівожити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стрі́вка, ки (= стрі́лка), ж. 1) Значекъ, вырѣзанный на ухѣ овцы передъ выгономъ въ полони́ну. Шух. I. 195. 2) Ловушка для воробьевъ. Вх. Пч. II. 15. См. Стрілка.