Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стугоніти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стугоніти
Берлін: Українське слово, 1924

Стугоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Глухо гудѣть. Коли вони чують — аж стугонить земля. Рудч. Ск. I. 147.