Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стукотій

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стукотій
Берлін: Українське слово, 1924

Стукоті́й, тія́, м. Безпокойный человѣкъ, надоѣдающій своимъ стукомъ, возней. Рк. Левиц.