Словарь української мови (1924)/стійний
| ◀ стійло | Словарь української мови С стійний |
стійність ▶ |
|
Сті́йний, а, е. 1) Цѣнный, стоющій. Желех. Цей кінь стойніший за того. Черк. у. 2) Достойный. Правда 1867, 85. Стойний чоловік. Черк. у.
| ◀ стійло | Словарь української мови Борис Грінченко С стійний |
стійність ▶ |
|
Словарь української мови — С
стійний
Борис Грінченко
1924
Сті́йний, а, е. 1) Цѣнный, стоющій. Желех. Цей кінь стойніший за того. Черк. у. 2) Достойный. Правда 1867, 85. Стойний чоловік. Черк. у.