Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стінити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стінити
Берлін: Українське слово, 1924

Стіни́ти, ню́, ни́ш, гл. — ду́рника. Прикидываться дурачкомъ. Я йому дурника стіню, а він і вуха розвісив. Павл. у.