Словарь української мови (1924)/сумний
Зовнішній вигляд
◀ сумління | Словарь української мови С сумний |
сумнитися ▶ |
|
Сумни́й, а́, е́. Печальный, грустный. Тяжко сумна душа моя. Єв. Мр. XIV. 34. Слухаючи такі речі, зробиться сумною і на яку часину посмирніша. Стор. М. Пр. 153. Ум. Сумне́нький, сумне́сенький.