Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сурдут

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сурдут
Берлін: Українське слово, 1924

Сурду́т, та, м. Сюртукъ. Він скидає з себе сурдут. Чуб. II. 201.