Словарь української мови (1924)/сурма
| ◀ суріпиця | Словарь української мови С сурма |
сурмач ▶ |
|
Сурма́, ми́, ж. Труба (музык. инструм.). АД. I. 159. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили, як Серпягу молодого та у Каневі положили. Дума. Ум. Суре́мка, су́рмонька, су́рмочка. Гол. I. 14. Козаки стояли, на суремки гарно грали. Мкр. II. 34. Голос як сурмонька, т' але ж чортова думонька. Ном. № 2984.