Словарь української мови (1924)/сусіда
| ◀ сусід | Словарь української мови С сусіда |
сусідин ▶ |
|
Сусі́да, ди, м. 1) = Сусід. То десь узявся близький сусіда матку стареньку із землі підіймає. ЗОЮР. I. 21. 2) = Підсусідок. Буде оце в чоловіка хата порожня і він пустить в її кого жить, то вже і сусіда його, хоч би та хата була геть де-небудь од його, хоч би за селом або і другому селі. Сим. 195, Хата, 175. Козаки ж живуть своїми хуторами, а хто не має свого ґрунта, то живе у сусідах у заможнішого. О. 1861. VIII. 93. 3) ж. Сосѣдка. Сусідо мила, сусідо близенька, красна, хороша і невеличенька. Чуб. V. 89. Ум. Сусі́донько, сусі́донька, сусі́дочка.