Словарь української мови (1924)/суцільний

by Борис Грінченко

◀ суціга

Словарь української мови Борис Грінченко С суцільний

суцільно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Суці́льний, а, е. 1) Цѣльный. Драг. 5. Суцільною корою позростались. К. Іов. 93. 2) Сплошной. 3) Совмѣстный, нераздѣльный. Ой лучче нам, подружечко, суцільного п'ятака мати. Мил. 117.