Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сікти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сікти
Берлін: Українське слово, 1924

Сі́кти, січу́, че́ш, одн. в. сікну́ти, ну́, не́ш, гл. Сѣчь, рубить, рубнуть. Сердешного козака Голоту січе да рубає. Макс. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. Ном. Січе́ й руба́. Разсердившись, скоро и крикливо говорить. Ном. № 3347.