Словарь української мови (1924)/сіпака
| ◀ сіп! | Словарь української мови С сіпака |
сіпанина ▶ |
|
Сіпа́ка, ки, м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали. Федьк. I. 89.