Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тараракати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тараракати
Берлін: Українське слово, 1924

Тарара́кати, каю, єш, гл. Издавать звукъ тарара; твердить одно и то-же; говорить вздоръ. Шейк.