Словарь української мови (1924)/тикати

by Борис Грінченко

◀ тикання

Словарь української мови Борис Грінченко Т тикати

тиква ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ти́кати, каю (чу), єш (чеш), гл. 1) Тыкать, втыкать. 2) Давать, показывать (кукишъ). Вона йому дулі тиче. Шевч. 3) Говорить „ты“. Не тикай, бо мене царь ґудзиками обтикав. Ном. То це він на батька тикав? Левиц. Пов. 184.