Словарь української мови (1924)/тиква
| ◀ тикати | Словарь української мови Т тиква |
тикнути ▶ |
|
Ти́ква, ви, ж. 1) Раст. а) Cucurbita Lagenaria L. б) Cucurbita maxima Duch (плодъ). Анн. 116. в) Cucurhita Melopepo. ЗЮЗО. I. 120. 2) Кувшинъ, сдѣланный изъ тыквы, а также и родъ глинянаго кувшина или кубышки для воды. Вас. 182. Дибає старечою ступою попід гаєм з тиквою по воду до копанки. Левиц. I. 204. Узяти собі.... хліба шматок та тикву води. Грин. II. 153. Ум. Ти́квонька, ти́квочка, ти́ковка. Мнж. 2. В його така маненька тиковка і води вже трошки. Драг. 115.