Словарь української мови (1924)/тиляги

by Борис Грінченко

◀ тиль-тиль

Словарь української мови Борис Грінченко Т тиляги

тим ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тиляги́, гі́в, м. Куяки, латы изъ желѣзныхъ или серебряныхъ дощечекъ, нашитыхъ на бархатѣ, сукнѣ или кожѣ. К. ЧР. 427. Червониї тиляги під сребром, під златом на себе надіває. Лукаш. 42. Тиляги під золотом та під сріблом понадівали. К. ЧР. 332.