Словарь української мови (1924)/тим

by Борис Грінченко

◀ тиляги

Словарь української мови Борис Грінченко Т тим

тимпанник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тим, мѣст. 1) Твор. пад. отъ той и те. Тим ча́сом. Между тѣмъ, тѣмъ временемъ. 2) Сз. Потому, оттого. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемогали. Макс. (1849). 17.