Словарь української мови (1924)/товкач

by Борис Грінченко

◀ товкати

Словарь української мови Борис Грінченко Т товкач

товкачечка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Товка́ч, ча́, м. 1) Пестъ — въ ступкѣ, толчеѣ. Рудч. Ск. I. 135. Вас. 157, 172. Вона у їх товкач і помело, т. е. на всѣ руки. НВолын. у. 2) мн. = Товченики. (См. Товченик 1). Мені шо вдень, шо вночі — все товкачі — говоритъ ла́ва о себѣ въ загадкѣ. ХС. III. 62. Ум. Товка́чик, товка́чичок.