Словарь української мови (1924)/тонкий

by Борис Грінченко

◀ тонічко

Словарь української мови Борис Грінченко Т тонкий

тонко ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тонки́й, а́, е́. Тонкій. Тонкий дубок. Тонка сорочка. Тонкий чоловік. Тонкий голос. Хто ж викохав тонку гнучку (тополю) в степу погибати? Шевч. Ум. Тоне́нький, тоне́сенький, тоні́чкий. Гол. II. 219. Сіла, пала в матінки в садочку на тоненькому бересточку. Мет. 257.