Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тонко

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тонко
Берлін: Українське слово, 1924

То́нко, нар. Тонко. Де тонко, там і рветься. Ном. № 2139. Ум. Тоне́нько, тоне́сенько, тоні́чко. Шейк. Та пряди кужель тонесенько. Чуб. V. 917.