Словарь української мови (1924)/тонко
Зовнішній вигляд
◀ тонкий | Словарь української мови Т тонко |
тонконіг ▶ |
|
То́нко, нар. Тонко. Де тонко, там і рветься. Ном. № 2139. Ум. Тоне́нько, тоне́сенько, тоні́чко. Шейк. Та пряди кужель тонесенько. Чуб. V. 917.