Словарь української мови (1924)/топитися

by Борис Грінченко

◀ топити

Словарь української мови Борис Грінченко Т топитися

топіль ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Топи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Топиться. Не топись, козаче, марно душу згубиш. Нп. 2) Расплавляться, растапливаться, оплывать, таять. Свічка топиться. Шейк.