Словарь української мови (1924)/требувати

by Борис Грінченко

◀ требно

Словарь української мови Борис Грінченко Т требувати

требулька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Требува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) Пробовать, отвѣдывать. Борз. Сосниц. у. 2) Пробовать, пытаться, испытывать. Сосн. у. Розуму требую. Гол. II. 276. 3) — чо́го, чим. Нуждаться, имѣть необходимость въ чемъ. Вх. Зн. 70. Пана сі не бою, війтом не требую. Шух. I. 199.