Словарь української мови (1924)/трус

by Борис Грінченко

◀ труп'я

Словарь української мови Борис Грінченко Т трус

труса ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Трус, су, м. 1) Трясеніе. 2) Землетрясеніе. Трус великий по місцях (буде). Єв. Л. XXI. 11. 3) Обыскъ. 4) Смятеніе, шумъ; страхъ. Як ось трус, галас, крик!… ввесь двір загомонів. Г. Арт. (1861. III. 82). Такого трусу нагнали йому.