Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/труса

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
труса
Берлін: Українське слово, 1924

Труса́, си́, ж. Тревога, смятеніе. За тим натовпом, клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись. МВ. (О. 1862. III. 50). Вчинив єси ясу і поміж панами великую трусу. Шейк.