Словарь української мови (1924)/трівога

by Борис Грінченко

◀ трівати

Словарь української мови Борис Грінченко Т трівога

трівожити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тріво́га, ги, ж. Тревога, смятеніе. Приїхав у той город, де живе царь, коли там трівога: наступає великий ворог на город. Грин. I. 185. Закипіла по Вкраїні страшенна трівога. К. Досв. 13. І позникали дні безумних у трівозі. К. Псал. 179.