Словарь української мови (1924)/трійця
| ◀ трійник | Словарь української мови Т трійця |
трійчак ▶ |
|
Трі́йця, тро́йця, ці, ж. 1) Троица, Богъ въ трехъ лицахъ. Ном. № 4511, 4512. 2) Трисвѣщникъ. Шух. I. 270, 299—301, 310. На столі трійця в васильках, в калині, казанок з кропильцем, надпилена свічка воскова. Сим. 232. Также три соединенныя вмѣстѣ восковыя свѣчи. Став боярин, старша дружка і світилка стала, шаблю й трійцю восковую у руках держала. Мкр. Н. 25. 3) Раст. а) Veronica prostrata L. ЗЮЗО. I. 176. б) — бо́жа. Hypericum montanum. Вх. Пч. I. 10.