Словарь української мови (1924)/туй
| ◀ тузяка | Словарь української мови Т туй |
туйкання ▶ |
|
I. Туй, нар. 1) Здѣсь, тутъ. Кед єсь видів туй да кого, било го імати. Гол. III. 227. 2) Туй, туй-туй. Сейчасъ, вотъ-вотъ. Як мій ґазда прийде, то ви туй згинете. Драг. 261. Він, здається, туй-туй умре. Шейк.
II. Туй, меж. Крикъ на звѣря, подобный крику: тю! Вх. Зн. 71.