Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тупкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тупкати
Берлін: Українське слово, 1924

Ту́пкати, каю, єш, гл. 1) Топтаться на одномъ мѣстѣ; топать. 2) Хлопотать. Панна Фрузина за його тупкає перед паном. Св. Л. 70.