Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тупнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тупнути
Берлін: Українське слово, 1924

Ту́пнути, ну, неш, гл. Топнуть. Серед степу тупне кінь ногою. Шевч. 16. Треба й на свого филозофа тупнути раз та другий. Левиц. Пов. 76.