Словарь української мови (1924)/туркот

by Борис Грінченко

◀ турко

Словарь української мови Борис Грінченко Т туркот

туркотання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ту́ркот, ту́ркут, та, м. 1) Порода голубя, турманъ. Ходить туркот волохатий. Попотурчи, туркоте. Ном. № 2732. Позирав, ходив як туркут, голуб волохатий. Мкр. Н. 30. 2) Ворчунъ, сварливый человѣкъ. Шейк.