Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/турлучний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
турлучний
Берлін: Українське слово, 1924

Турлу́чний, а, е, турлу́чній, я, є. О зданіи: изъ плетня, обмазаннаго глиной. Поп. 52. Турлучня хата. Черном.