Словарь української мови (1924)/турляти

by Борис Грінченко

◀ турлучний

Словарь української мови Борис Грінченко Т турляти

турма ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Турля́ти, ля́ю, єш, гл. Толкать; гонять. См. Туряти. Баба її турляє: хоч би ти причепурилась. Рудч. Ск. II. 48. Турляв один одного, аж сторч летіли. Сама ганяє, жениха турляє, — купує, крає. МВ. (О. 1862. III. 50).