Словарь української мови (1924)/туртус
Зовнішній вигляд
◀ турський | Словарь української мови Т туртус |
турувати ▶ |
|
Ту́ртус, са, м. Стукъ, грохотъ. Наче табун коней женуть.... Кругом хати бігає, шукає, гукає; такий туртус, аж хата двигтить. Драг. 64.