Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/туртус

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
туртус
Берлін: Українське слово, 1924

Ту́ртус, са, м. Стукъ, грохотъ. Наче табун коней женуть.... Кругом хати бігає, шукає, гукає; такий туртус, аж хата двигтить. Драг. 64.