Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/турчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
турчати
Берлін: Українське слово, 1924

Турча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Туркати. Невіхна й турчить йому, щоб відвіз та покинув де свою матір у полі. Чуб. II. 434.