Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/туркати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
туркати
Берлін: Українське слово, 1924

Ту́ркати, каю, єш, гл. 1) О горленкѣ: ворковать. Шейк. 2) Твердить не переставая, говорить не переставая все о томъ же. О. 1862. VI. 61. Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене.