Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тіль-тіль

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тіль-тіль
Берлін: Українське слово, 1924

Тіль-тіль, нар. Чуть-чуть, едва. Бігла собака за зайцем так близько — тіль-тіль не вхопить. Новомоск. у. Тіль-тіль що пам'ятаю се. Грин. II. 178.