Словарь української мови (1924)/тіль-тіль
Зовнішній вигляд
◀ тіло | Словарь української мови Т тіль-тіль |
тільки ▶ |
|
Тіль-тіль, нар. Чуть-чуть, едва. Бігла собака за зайцем так близько — тіль-тіль не вхопить. Новомоск. у. Тіль-тіль що пам'ятаю се. Грин. II. 178.