Словарь української мови (1924)/тісно

by Борис Грінченко

◀ тіснішати

Словарь української мови Борис Грінченко Т тісно

тіснота ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ті́сно, нар. 1) Тѣсно, плотно. Тісно притулює вона до себе слабу дитину. Левиц. I. 95. 2) Трудно, тяжело. Так стало тісно й гірко, хоч з мосту да в воду. Валк. у. 3) Бѣдно. 4) Серіозно, не шутя, строго. Як стали тісно браться до його, то мусив признатись. НВолын. у. Ум. Тісне́нько, тісне́сенько.