Словарь української мови (1924)/убавляти

by Борис Грінченко

◀ убавити

Словарь української мови Борис Грінченко У убавляти

убавлятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Убавля́ти, ля́ю, єш, сов. в. уба́вити, влю, виш, гл. 1) Задерживать, задержать долго. Дякуємо попонькові.... ой што нас не убавив, нагленько нас одправив. Гол. IV. 439. 2) Забавлять, забавить. Ой ти, матусю, і кужеля збавиш і моєї маленької дитини не вбавиш. Грин. III. 377.