Словарь української мови (1924)/увертати
| ◀ увернути | Словарь української мови У увертати |
увертатися ▶ |
|
Уверта́ти, та́ю, єш, сов. в. уверну́ти, рну́, неш и уверті́ти, рчу́, ти́ш, гл. 1) Заворачивать, завертывать, завернуть. Бери хусточки, ввертай ніженьки. Мет. 30. Виложив з печі хліба, в рядно ввернув. Рудч. Ск. I. 180. 2) Ввинчивать, ввинтить. 3) Сов. в. только въ одной формѣ: вверну́ти. Обращать, обратить (въ вѣру). Кішку Самійла в щоку затинає, в турецьку віру ввертає. АД. I. 212. 4) Замѣшивать, запутывать, запутать. Як мені таке терпіти, та він мене буде в такі діла (крадіжка) ввертати. Г. Барв. 178. 5) Вставлять, вставить слово отъ себя въ разговорѣ, вмѣшаться въ разговоръ. Мотря, слухаючи їх жартовливу розмову, уверне словце й од себе. Мир. ХРВ. 352.