Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/увольняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
увольняти
Берлін: Українське слово, 1924

Увольня́ти, няю, єш, сов. в. увольни́ти, ню́, ни́ш, гл. = Уволяти, уволити. Ввольни, Боже, мою волю: зостав мене удовою. Грин. III. 321.