Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/увірятися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
увірятися
Берлін: Українське слово, 1924

Увіря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. уві́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть. А! вже він мені ввірився. Ном. Не ввірився ще йому світ. Стор. М. Пр. 3. Чи вже ж тобі катерга турецька не ввірилася? АД. I. 2) Довѣряться, довѣриться. З паном не дружи, жінці не ввіряйся, а чужих гостей не приймай. Ном. № 1196.