Словарь української мови (1924)/увірятися
| ◀ увіряти | Словарь української мови У увірятися |
увіходити ▶ |
|
Увіря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. уві́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть. А! вже він мені ввірився. Ном. Не ввірився ще йому світ. Стор. М. Пр. 3. Чи вже ж тобі катерга турецька не ввірилася? АД. I. 2) Довѣряться, довѣриться. З паном не дружи, жінці не ввіряйся, а чужих гостей не приймай. Ном. № 1196.