Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/увіходити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
увіходити
Берлін: Українське слово, 1924

Увіхо́дити, хо́джу, диш и ухо́дити, ухо́джу, диш, сов. в. увійти́, увійду́, деш, гл. 1) Входить, войти. Хто не ввіходить дверима, той злодій. Єв. І. X. 1. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. Якось туманію, наче жива у землю вхожу. МВ. II. 16. Увійдеш у землю і будеш на тім світі. Чуб. II. 75. Увійти́ в ді́йство. Начать дѣйствовать? Открыть дѣйствія? В нас школа годов шість як у дійство увійшла. Нѣжин. у. Увіхо́дити, увійти́ у несла́ву. Безславить, обезславить себя. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько — не раненько із юлиці ходиш. Мет. 83. 2) Проходить, пройти. Чуб. II. 192. Було 60 верст увійду. 3) Избѣгать, избѣжать. Граду-тучи увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098. 4) Ухо́дити за ко́го. Слыть за кого. Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить. Ном. № 6196.