Словарь української мови (1924)/удача

by Борис Грінченко

◀ удаха

Словарь української мови Борис Грінченко У удача

удачий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Уда́ча, чі, ж. 1) Характеръ, натура, свойство. Таку вдачу йому Бог дав. МВ. II. 8. Така вже вдача собача. Ном. № 2941. Лучче п'ятак передачі, аби до вдачі. Ном. № 10539. Уда́чу до чо́го ма́ти. Имѣть къ чему способность. Побачить, що.... хлопець або дівча до чого вдачу має. Сим. 196. 2) Удача, успѣхъ. Уже, мо, з упруг пройшло, а вдачі не має, та й тільки — не ловиться риба. Рудч. Ск. II. 173.