Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/удовольняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
удовольняти
Берлін: Українське слово, 1924

Удовольня́ти, ня́ю, єш, сов. в. удовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить. Не вдовольнили (чимсь) Охрєма. Рудч. Ск. I. 75. Коло Дідони терся, м'явся, її щоб тільки вдовольнить. Котл. Ен. I. 23.