Словарь української мови (1924)/укоїти

by Борис Грінченко

◀ укодокати

Словарь української мови Борис Грінченко У укоїти

укоїтися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Уко́їти, уко́ю, їш, гл. Сдѣлать — преимущественно — что либо дурное. Пан Каньовський кого б ні зустрів поодинчого, то щось йому та вкоїть. Грин. II. 230. А що се ти вкоїв, псявіро? Г. Барв. 190. Вкоїти халепи. К. ЦН. 284.