Словарь української мови (1924)/укручувати
Зовнішній вигляд
◀ укруть | Словарь української мови У укручувати |
укручуватися ▶ |
|
Укру́чувати, чую, єш, сов. в. укрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Ввинчивать, ввинтить. 2) Вматывать, вмотать, заматывать, замотать, обвязывать, обвязать. Прив'язав його плечима до того стовпа. Добре вкрутив його. Грин. II. 3. Та як укрутив у хвіст руку, — давай міряти. Рудч. Ск. I. 3. 3) Отрывать, оторвать. Укрути́ти но́са, хвоста́. Сбить спѣсь. Ном. № 4174. 4) Впутывать, впутать (въ дѣло).