Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/улещати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
улещати
Берлін: Українське слово, 1924

Улеща́ти, ща́ю, єш, сов. в. улести́ти, улещу́, сти́ш, гл. Умасливать, умаслить, задабривать, задобрить, ублажать, ублажить. Язиком його влещає, в серці иншу думку має. К. Псал. 25. Як її не улещав, а не схотіла зостатися. Стор. М. Пр. 28. Стали улещать чоловіка, щоб він заночував у них. Стор. I. 71.